Інклюзивна освіта

 

Основні принципи інклюзивного навчання:

 -  всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними; 

- школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів, узгоджуючи різні види й темпи навчання; 

- забезпечення якісної освіти для всіх завдяки відповідному навчально-методичному забезпеченню, застосуванню організаційних заходів, розробці стратегії викладання, використанню ресурсів і партнерських зв'язків зі своїми громадами; 

-  діти з особливими освітніми потребами мають отримувати додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання

Алгоритм діяльності соціального педагога в умовах інклюзивної освіти :

1.    Ознайомлення з особовою справою дитини.

2.    Бесіда з дитиною та її батьками(законними представниками) з метою визначення особливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери).

3.    Оцінка освітнього середовища, визначення щодо його відповідності до потреб дитини та її можливостей.

4.    Вивчення індивідуальних особливостей дитини та її розвитку.

5.    Участь у психолого-педагогічному консиліумі з метою розробки індивідуальної роботи з дитиною.

6.    Зустрічі з батьками, педагогами, асистентами вчителя з метою формування їхньої психологічної готовності до взаємодії.

7.    Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі й статусу дитини в групі.

8.    Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відповідних програм, планів.

Методика «Моніторинг соціалізації особистості учня»

(М.Рожков)

Як спілкуватися з дітьми з інвалідністю? Як і з дітьми, які не мають інвалідності! 

1. Спілкуйтеся з усіма дітьми на рівних. Без вираження додаткових жалощів чи захоплення. Не виділяйте дитину з інвалідністю та не намагайтеся створити особливі умови (завищувати оцінки, не викликати до дошки).

2. Говоріть дитині з порушенням зору «подивися», а дитині на кріслі колісному — «ходімо», це — нормально. Люди з порушенням зору «бачать» руками, а з порушенням опорно-рухового апарату — «ходять». 

3. Взаємодійте з дітьми з інвалідністю та залучайте їх до комунікації з іншими дітьми, а не обмежуйте її. Якщо не знаєте як — поцікавтеся у самої дитини або ж запитайте у її батьків чи опікунів. 

4. Використовуйте коректні терміни. Слова-замінники або метафори, щоб «пом’якшити» діагноз дитини з інвалідністю або не образити її, тільки викривляють ситуацію. Краще казати не «сонячна дитина», а «дитина з синдромом Дауна», не «особлива дитина», а «дитина з особливими освітніми потребами».

5. Завантажуйте безоплатний урок з інклюзивності та проведіть його дітям у своїй школі. 
Він допоможе пояснити:
що таке інклюзивність;
чому інклюзивність — це про всіх; 

як створити інклюзивне суспільство; 

як бачити в кожному особистість.